Дитина і школа – це актуальна проблема для всіх сучасних батьків, адже далеко не всі діти швидко і “безболісно” проходять адаптацію до нового навчального закладу. Але в останні років актуальною стала ще одна проблема: “смартфон, телевізор, комп’ютер та діти”. Малюки у віці 1-3 роки вже чудово орієнтуються у сучасних гаджетах і приділяють технологічним новинкам дуже багато свого часу та уваги. Далі, ми поговоримо про цифрові технології та їх роль у житті сучасної дитини, а розповість нам про це Галина Кайгородова – засновник дитячого садочка “Кияночка”.
Образна гра vs цифрової
Приголомшений трирічний хлопчик сидить у продуктовому возику, в руках він тримає блискучий смартфон і дує в нього. Його дихання призводить до перетворення цифрових кульок у надувних тварин, які потім носяться по екрану. Він спокійно розважається, а мати вибирає горстку вишень. Це гра чи відволікаюча іграшка?
Для дітей віком від 2 до 6 років найважливіша робота – образна гра. Вони повторюють важливі життєві сценарії, щоб відчувати, що вони освоїли певні навички, можливо, уявляючи себе лікарем чи батьком який дає ліки. Образна гра також дає дітям можливість поставити себе на чуже місце, тобто навчитися співпереживанню. Гра стимулює уяву і дає дітям можливість вирішити їхні проблеми.
Цифрова гра відрізняється від гри уявної з батьком чи другом, оскільки, здебільшого, вона не розробляється особисто учасниками гри. Іншими словами, технологічна гра обмежується фактичним дизайном гри чи пристрою.
Коли діти грають в уявних героїв, то це передбачає “давати” і “брати”; лише гравці можуть визначати, як розвиватимуться їх події. Цифрова технологія не може цього зробити, але це все одно весело, і саме це притягує увагу більшості малюків.
У сім’ях, де є малі діти, батьки мають 2 основних відношення до цифрових технологій, це зацікавленість та занепокоєння. Багатьом батькам подобаються винахідливі та веселі способи, якими їхні діти використовують сучасні технології. Наприклад:
- Поки дитина дивиться подкаст без рекламних роликів, його батько встигає швидко пообідати;
- Маленька дівчинка спостерігає за своїми батьками у відеокліпі, а потім грає їхні ролі;
- Ще один батько знаходить “Scooby Doo” на YouTube і може поділитися своїм улюбленим телевізійним моментом з власного дитинства;
- Діти слухають “Raffi”, чують “Yertle the Turtle” і грають у “Koi Pond” на телефонах батьків і т. д.
Сьогодні батьки стурбовані тим, що їхні діти приділяють цифровим технологіями дуже багато часу, хоча, про їх вплив на дітей відомо ще так мало. Наприклад, американська академія педіатрії (AAP) рекомендувала дітям до 2 років не дивитися телевізор взагалі, а дітям старше 2 років – не більше 1-2 годин на день.
Поки AAP почав замінювати термін “телевізор” на “час перед екраном”, залишається мало прямих вказівок і навіть менше досліджень про те, як батьки повинні використовувати технології з маленькими дітьми, і які наслідки може мати раннє опромінення.
Отже, без чіткого керівництва чи даних, батьки роблять це на свій розсуд. Та багатьом це не дає спокою. Батьки задаються питанням, чи їх діти не стануть асоціальними (занадто залежними від цифрових ігор, і не прагнучими до спілкування чи гри з іншими дітьми на вулиці). Вони стурбовані тим, що дитячий мозок стає залежним і прагне все більше цифрової стимуляції.
На основі набутого досвіду та наявних обмежених даних сформувалися наступні думки:
- Шаблони, які зараз створюються навколо технології, швидше за все, визначають майбутні стосунки дитини з ними. У батьків, які встановлюють навіть мінімальні правила навколо технології, діти в підлітковому віці використовують значно менше технологій, ніж їхні “необмежені” однолітки. Отже батькам, які звикають встановлювати межі своїм дошкільнятам, буде простіше, коли їхні діти виростуть;
- У ці перші роки діти дошкільного віку імітують поведінку батьків; тому батьки повинні пам’ятати про власне використання технологій під час сімейного часу (обідів, гри на вулицю тощо);
- Доки не відомо більше про наслідки впливу технологій на розвиток мозку, рекомендується обмежити весь час проведений перед екраном (тобто телевізор, ПК та усіма іншими цифровими пристроями з екранами) до 1-2 годин на день, з застереженням, що час екрану повинен бути відповідним і використовуватися як частина виховання діяльності між вами і вашою дитиною;
- Вигадані ігри з ляльками, блоками, лєго, одягом, камінням та знайденими предметами добре себе зарекомендували. Тому якщо вам доведеться вибирати між таким видом гри та цифровою грою, то можна сміливо сказати, що ваша дитина буде краще “підживлюватися” від першої. Тим не менш, творчість та навчання можуть бути підкріплені цифрову грою. Ключовий момент полягає в тому, щоб допомогти вашій дитині максимально ефективно користуватися будь-яким екраном, з яким він взаємодіє.